Гіперактивна дитина

Портрет гіперактивної дитини

Напевне, у кожному дитячому колективі зустрічаються діти, яким важко довго сидіти на одному місці, мовчати, дотримуватися інструкцій. Вони створюють додаткові труднощі у роботі вихователів і вчителів. тому що дуже рухливі, запальні. дратівливі й безвідповідальні.

Гіперактивні діти часто зачіпають різні предмети, штовхають однолітків, створюючи конфліктні ситуації. Вони часто ображаються, але про свої образи швидко забувають. Відомий американський психолог В.Оклендер так характеризує цих дітей: «Гіперактивній дитині важко сидіти, вона метушлива, багато рухається, вертиться на місці, іноді надмірно балакуча, може дратувати манерою своєї поведінки. Часто в неї погана координація чи недостатній м’язовий контроль. Вона незграбна, іноді ламає речі, проливає молоко. Такій дитині важко концентрувати свою увагу, вона легко відволікається, часто ставить безліч запитань, але рідко чекає на відповідь». Основні прояви гіперактивності можна поділити на три блоки: дефиціт активної уваги, рухове розгальмування, імпульсивність.

Критерії гіперактивності

(схема спостережень за дитиною)

Дефіцит активної уваги

1. Непослідовна,їй важко довго утримувати увагу.

2. Не слухає, коли до неї звертаються.

3. З великим ентузіазмом береться до завдання, але не закінчує його.

4. Зазнає труднощів у самоорганізації.

5. Часто губить речі.

6. Уникає нудних і необхідних розумових завдань.

7. Часто буває забудькувата.

Рухове розгальмування

1. Постійно крутиться.

2. Виявляє ознаки занепокоєння (тарабанить пальцями, рухається в кріслі, бігає, видирається кудись).

3. Спить менше, ніж інші діти, навіть у дитинстві.

Імпульсивність

1.Починає відповідати, недослухавши запитання.

2.Не здатна дочекатися своєї черги, часто втручається, перериває.

3.Погано зосереджує увагу.

4.Не може чекати винагороди (якщо між дією і винагородою є пауза)

5.Не може контролювати і регулювати своїх дій. Поведінка слабо керована.

6.Під час виконання завдань поводиться по-різному і показує різні результати.

Якщо у віці до 7-ми років виявляються хоча б шість із перелічених ознак, дорослий  може передбачити (але не поставити діагноз!) , що дитина . за якою він спостерігає, — гіперактивна.

Нерідко дорослі вважають, що дитина гіперактивна, лише  на тій підставі, що  вона багато рухається, непосидюча. Така думка помилкова, тому що інші вияви гіперактивності (дефіцит активної уваги, імпульсивність) у цьому разі не враховуються. Особливо часто батьки та педагоги не звертають належної уваги на вияв у дитини імпульсивності. Що ж таке імпульсивність?  «Імпульсивність – особливість поводження людини ( у стійких формах – риса характеру), що полягає у схильності діяти за першим спонуканням під впливом зовнішніх емоцій. Імпульсивна людина не обмірковує своїх вчинків, не виважує всі за і проти, вона швидко і безпосередньо реагує і так само швидко кається у своїх вчинках».

Гіперактивна дитини не може фізично тривалий час уважно слухати вихователя, спокійно сидіти і стримувати свої імпульси. Спочатку бажано забезпечити тренування лише однієї функції. Якщо в дитини висока потреба в руховій активності, не варто пригнічувати її. Краще спробувати навчити її вихлюпувати енергію прийнятними способами: зайнятися плаванням, легкою атлетикою, танцями, футболом. Звичайно , гіперактивній дитині легше працювати на початку дня, ніж увечері, а також на початку уроку, а не наприкінці. Навантаження дитини має відповідати її можливостям. На жаль, така дитина не в змозі підтримувати активну увагу упродовж заняття, їй буде легше, якщо заняття поділити на  короткі періоди.

Під час навчання, особливо на початку, гіперактивній дитині дуже важко одночасно виконувати завдання і стежити за акуратністю. Тому на початку роботи дорослий може зменшити вимогливість до акуратності. Це дасть змогу сформувати в дитини відчуття успіху ( а як наслідок – підвищити навчальну мотивацію). Діти мають діставати насолоду від виконання завдання, у них повинна підвищуватися самооцінка.

Гіперактивній дитині дуже важко змусити себе робити те, що вимагають дорослі. Саме тому  бажано вже в дитячому садку вчити дітей дотримуватися встановлених правил та інструкцій.

Для цього можна використовувати такий метод. Коли педагог дає  дітям нове завдання, він може попросити саме гіперактивну дитину озвучити правило його виконання, розповісти одноліткам, як і що  треба виконувати. А для  отримання ефективнішого результату можна ще до початку виконання завдання з’ясувати з дитиною, що потрібно для успішного його розв’язання.

Система заохочень і покарань має бути доволі гнучкою, але обов’язково послідовною. Потрібно враховувати особливості гіперактивної дитини: вона не вміє довго чекати, тому і заохочення повинні мати моментальний характер і повторюватися приблизно через 15-20 хвилин. Один із варіантів заохочення – видача жетонів, які протягом дня можна обміняти на нагороди. Пам’ятайте: немає холоднокровності – немає переваги! Перш ніж реагувати на неприємну ситуацію, зупиніться на кілька секунд (наприклад, порахуйте до 10). І тоді, уникнувши емоційного спалаху, ви уникнете і почуття провини за вияв своєї слабкості, зможете краще зрозуміти дитину, якій потрібна ваша підтримка.

Правила роботи з гіперактивними дітьми

1. Працювати з дитиною на початку дня, а не ввечері.

2. Зменшити робоче навантаження на дитину.

3. Ділити роботу на більш короткі, але частіші періоди. Використовувати фізкультхвилинки.

4. Зменшити вимоги до акуратності на початку роботи, щоб сформувати почуття успіху.

5. Посадити дитину під час занять поруч із собою.

6. Використовувати тактильний контакт (елементи масажу, дотику, прогладжування).

7. Домовлятися з дитиною про ті або інші дії заздалегідь.

8. Давати короткі, чіткі й конкретні інструкції.

9. Використовувати гнучку систему заохочень і покарань.

10. Заохочувати дитину одразу ж , не відкладаючи на потім.

11. Давати дитині можливість вибору.

12. Залишатися спокійним.

13.Приймати дитину такою, якою вона є.